Олег Авраменко

Олег Євгенович Авраменко (25 вересня 1967, Херсон) —- український письменник-фантаст. Біографічні дані Народився і живе в Херсоні. Після сьомого класу вступив до Київської фізико-математичної школи, був призером всеукраїнських фізичних олімпіад. Від 1985 навчався на фізичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, але після третього курсу, склавши іспити на «відмінно», раптом покинув навчання і став журналістом. Від листопада 1989 до травня 1990 співпрацював з деякими опозиційними виданнями і випускав «самвидавську» газету. Потім залишив журналістику і наприкінці 1990 став писати фантастику. Спочатку перебивався випадковими заробітками, складаючи та налагоджуючи комп'ютери. Творчість Перший роман — «Принц Галлії» — написав українською мовою. Це альтернативна історія, в якій Римська імперія в 541 році виявилася відновленою Корнелієм Юлієм Абруцці. Цей нащадок божественного Октавіана Августа об'єднав всі італійські землі в одну державу, а потім скорив усю Європу і переміг орди хана Батия. 1993 роман перекладено російською мовою. Перша публікація — оповідання «Я, мій чорт і…» (1991, українською мовою). Після довгого мовчання у вересні 1996 друком вийшла російською мовою його перша книга «Син Сутінків і Світла». Цей роман є першою частиною циклу письменника «Світи Джерела» і тут одною назвою були об'єднані два романи Авраменка — «Син Сутінок і Світла» і «Хазяйка Джерела». Ці твори — суміш наукової фантастики та фентезі, яку деякі критики називають «наукове фентезі». Герой книги —- принц Артур, син короля Утера, володаря Будинку Світла, і принцеси Юнони з Сутінків — взнає про існування третьої, крім Порядку і Хаосу, всесвітньої Стихії — так званого Джерела, пошуками якого він і займається. Першу книгу продовжили романи «Зоряна дорога» (1997), «Збирачка Стихій» (1999, опублікований 2005) і «Протекторат» (2001) — щоправда, останній лише дотично стосується циклу і не є сюжетним продовженням попередніх книжок. У 1997–1998 роках видається історична фентезійна дилогія «Легенда про Карсідара», написана в співавторстві з Тимуром Литовченком під колективним псевдонімом «Андрій Давидов». Ця стандартна стрілялка-бродилка з могутнім героєм, воїном і магом Карсідаром, який спочатку протистоїть у Київ-Граді татаро-монгольським полчищам, а потім хрестоносцям гросмейстера ордена «Воїнів Христових» Гартмана фон Ґете, повинна була мати продовження, але авторський дует розпався. Після серпневого дефолта 1998 в Росії в Авраменка два роки нічого не видавалося, а потім у 2000 році виходять відразу два його романи «Всі Грані світу» і «Грані Нижнього світу» (робоча назва книги — «Коли ти дивишся в безодню»), що склали дилогію «Грані». Її герой Владислав підбирає на вулиці бродячого кота Леопольда, який вмів говорити, мав паранормальні якості, був жителем інший світу. Ось так за допомогою незвичайного кота Владислав і його дружина Інна переносяться в цілу систему паралельних світів, де вони стають могутніми чаклунами — вищими магами. 2001, 2002 і 2003 роки знову ознаменувалися двома дилогіями. Перша з них — «Зорі в долонях» — космічна опера, дія якої відбувається аж у XXXVI столітті, коли Галактика для людства стала набагато ближчою, а проблеми війни і миру стали поняттям не планетарним, а космічним. Коаліція інопланетних цивілізацій вирішила знищити людство як вид, і тоді люди взялися за зброю. Друга дилогія «Коннори і Хоронителі» розповідає про те, що в процесі еволюції виникли люди, які можуть керувати фундаментальними силами світобудови, тобто чаклуни. Через страх та інші мотиви, народ, церква, держава і всесильні Хоронителі викорінили магічні здібності. Магія зникла і переселилася на сторінки художніх книг. До пори до часу… У романі «Реальна загроза» (2004) головний герой — молодий лейтенант космічних сил Олександр Шнайдер, син давно загиблого заколотника-адмірала — потрапляє на далеку планету Ютланд, де несподівано опиняється в епіцентрі майбутньої міжпланетної війни. Від 2003 книжки Олега Авраменка за участі його брата Валентина починають видаватися й українською мовою — «Сутінки Великих» (2003), «Жменя Вічності» (2004), а в 2005 році нарешті вийшов друком «Принц Галлії» — хронологічно перший роман письменника. Після перевидання «Сина Сутінків і Світла» і «Зоряного шляху», а також довгоочікуваної публікації «Збирачки Стихій» (2004), Авраменко повертається до циклу «Світи Джерела» і пише роман «Наступник Громовержця» (виданий 2006), який нарешті сюжетно поєднує три книжки основного циклу з романом «Протекторат». Твори (виділені твори наявні в бібліотеці) 1991 — Я, мій чорт і… (оповідання) 1995 — Напередодні Армагедону: [Фрагмент з роману «Сутінки Великих»] Цикл «Світи Джерела» 1996 — Син Сутінків і Світла 1997 — Зоряний шлях 2004 — Збирачка Стихій 2001 — Протекторат 2006 — Наступник Громовержця Дилогія «Легенда про Карсідара» / У співавторстві з Тимуром Литовченком під колективним псевдонімом Андрій Давидов. 1997 — Влада блискавки 1998 — Воїни Пекла Трилогія «Грані» 2000 — Всі Грані світу 2000 — Грані Нижнього світу 2007 — Ігри Вишнього світу Дилогія «Зорі в долонях» 2001 — Зорі в долонях 2002 — Галактики, як піщинки Дилогія «Конори й Охоронці» 2003 — Заборонене чаклунство 2003 — Забороні всупереч 2003 — Сутінки Великих (У співавторстві з братом Валентином Авраменком) 2004 — Реальна загроза 2004 — Жменя Вічності (У співавторстві з братом Валентином Авраменком) 2005 — Принц Галлії (У співавторстві з братом Валентином Авраменком) 2007 — Зруйновані зорі (У співавторстві з братом Валентином Авраменком, продовження роману Жменя Вічності)