Васи́ль Григо́рович Чума́к (літературні псевдоніми — С.Віче, Вагр, М. Ічня; * 25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня — † 21 листопада 1919, Київ) — український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.
Народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині.
В 1918 році Закінчив гімназію в Городні і переїхав до Києва, де став активним діячем партії боротьбістів. Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному Комісаріаті Освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт». Розстріляний у Києві денікінською контррозвідкою разом із Гнатом Михайличенком за участь в організації повстання проти білогвардійців на Київщині.
Василь Чумак — автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»). Друкувався з 1917 року. Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» (1920).
У 1920-их роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури. Але на початку 1930-их років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені. У середині 1950-их років Чумака реабілітовано.
Видання
Заспів. — К., 1920.
Червоний заспів. — К., 1922.
Червоний заспів. — К., 1930.
Червоний заспів. — К., 1956.
Червоний заспів. — К., 1982.
Червоний заспів. — К., 1991.
---------------
Наявні твори у бібліотеці:
Березневий каламут;
В зелену суботу;
Вимережить пісню;
Гартована поезія;
Обніжок;
Офіра;
Ряд хаток: пошарпані, обдерті;
Стільки щастя, що боюся;
Сьогодні ходив на могилу;
Травень;
Я порву ті вінки, що сплелись в добу лихоліття;
Пробудіться, орли сизі!;
Хто так тихо прийшов?;
Цвітом яблуні засніжена стежка;
Ой там, у полі.
Всі твори - вірші у форматі .doc.
Доступ заборонено:
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб мати доступ завантажувати файл.